Заступник Міністра освіти про майбутні зміни у школі

Заступник Міністра освіти і науки Павло Хобзей в інтерв'ю "Українській правді" розповів про опорні школи.

Із заступником міністра Павлом Хобзеєм зустрічаємось наприкінці робочого дня четверга. Він помітно втомлений, говорить повільно і постійно перестрибує з однієї теми на іншу.

Ще кілька місяців тому під час поїздки до Польщі у розмовах з колегами Хобзей жваво уточнював усі деталі тамтешньої реформи, не упускаючи можливості з'ясувати якийсь нюанс навіть під час перерви на каву, ставив безліч запитань спікерам і справді вникав у процес реформування.

Вже тоді він знав, що скоро візьметься за реформування середньої освіти в Україні – але не знав, як важко це буде.

Колишньому проректорові Українського католицького університету у Львові доводиться пізнати всі перипетії роботи за малі гроші, в новому місті, без команди і в щоденному очікуванні відставки уряду.

"Я не можу нікого покликати собі на допомогу, бо треба висмикнути людину з хорошої роботи, і не зрозуміло, чи не буде вона безробітною за кілька днів", – пояснює він вже після інтерв'ю.

Павло Хобзей працює заступником міністра освіти більше трьох місяців. За цей час встиг опрацювати і представити на Кабміні концепцію реформи шкіл з малою кількістю учнів через створення так званих "опорних" навчальних закладів, доробити багатостраждальний законопроект "Про освіту" і внести його на розгляд до ВР, відчути усі "радості" війни з Мінфіном за фінансування профтехучилищ і увесь гнів батьків та вчителів.

Якщо батьки не задоволені якістю навчання і відсутністю підручників, то вчителі – запропонованою сертифікацією, планами по скороченню ставок і взагалі змінами.

Хобзей розуміє усі проблеми, які виникають на кожному етапі реформування. Він так і каже: "Я усвідомлюю ризики", – повторюючи цю фразу кілька разів. Але при цьому чітко змальовує, як має виглядати школа у 2018 році.

Аби уявити собі те, що хочуть впровадити українські реформатори, варто глянути на польську систему освіти. Абсолютна більшість нововведень – родом звідти.

Приміром, планується розділення школи на три етапи:

– початкова освіта (школи будуть якнайближче до дому дітей),

– базова школа (куди, можливо, доведеться відвозити дітей на транспорті),

– та профільна школа (професійні коледжі чи ліцеї), які можуть бути територіально ще більш віддалені від місця проживання старшокласників.

За перші дві ланки середньої освіти відповідатимуть місцеві громади (за аналогією з польськими змінами), а за професійні коледжі чи ліцеї – облради.

Крім того, передбачається надання автономії у виборі програми та підручника вчителю, оцінювання знань дітей на проміжних етапах при переході з початкової до базової і до професійної освіти та багато іншого.

Детальніше про все це ми й поговорили з Павлом Хобзеєм.

НАШЕ ЗАВДАННЯ – АБИ КРАЩІ ВЧИТЕЛІ ЗАЛИШАЛИСЯ ПРАЦЮВАТИ. ОПТИМІСТИЧНО ЇХ ДЕСЬ ТРЕТИНА

– З 1 вересня 2018 року ми хочемо запустити нову українську школу, і основна фігура у ній – саме вчитель.

Але хороші вчителі – це найбільший виклик, який стоїть перед нами. І я не є великим оптимістом, що ми зможемо всіх перевчити. Та для цього ми робимо принаймні дві речі.

Перша пов'язана з запланованою появою опорних шкіл після переформатування деяких шкіл. Відповідно, кількість вчителів зменшиться.

«Хороші вчителі – це найбільший виклик, який стоїть перед нами. І я не є великим оптимістом, що ми зможемо всіх перевчити».

Наше завдання – аби кращі вчителі залишалися працювати. Оптимістично їх десь третина. З цієї третини, мабуть, дві третини – це вже вчителі поважного віку, які ставали вчителями ще тоді, коли, це було принаймні фінансово не так важко, як зараз.

Звісно, питання зарплати стоїть дуже гостро. Але є ще один чинник, не пов'язаний з заробітною платнею – вимоги до підготовки вчителів.

Наприклад, ви згадали вчителів англійської. Цей рік в Україні оголошений роком англійської мови. Дуже хотілося б, щоб студенти, які закінчать наступного року факультети, які готують вчителів англійської мови, знали свій предмет принаймні на рівні В2. Хоча я взагалі хочу В2+.

Коли я вперше озвучив цю ідею, мені казали "Так". А потім: "Ні, не можна ставити ці вимоги тільки для тих, хто піде навчатися цього року. Треба поміняти стандарти, бо цих вимог немає".

Тому, коли ми ставимо вимоги щодо рівня кваліфікації вчителя – перше, що він скаже:"Наведіть порядок серед тих, кого ви продукуєте".

Бо дуже часто нові вчителі слабші, ніж ті, хто працює.

Наша друга ідея – провести атестації. Я зараз говорю саме про атестацію, бо сертифікація залишилася в проекті закону "Про освіту" як мотиваційна річ, яка проходитиме добровільно.

Її мета – підвищення зарплатні вчителю.

У вимогах для переатестації можна прописати нові вимоги і сказати: "Ми запускаємо цей процес, дали вам можливості, готуйтесь. Але якщо через два роки ви цього не досягнете, нам треба буде попрощатися".